"Я намагався розповідати: по-перше - правдиво, по-друге - ясно про те, що відбувається в серці людини." #Стендаль
#23січня 1783 народився #ФредерікСтендаль - видатний французький прозаїк ХІХ століття. Справжнє ім'я і прізвище письменника - #АнріБейль, а Фредерік Стендаль - один із псевдонімів, яким він найчастіше підписував свої твори. (#Штендаль — назва німецького міста, в якому народився відомий німецький мистецтвознавець XVIII століття Йоганн Вінкельман).
Сьогодні неможливо уявити французьку літературу без творчості Стендаля. Його читають нині й читатимуть, допоки житимуть шанувальники словесності. #Причинасвітовоїслави Стендаля полягає в тому, що він з надзвичайним проникненням розкрив основні, ведучі риси сучасності, психологію складного і неспокійного XIX сторіччя, усі ті особливості взаємин людини та суспільства, що були характерні не для однієї тільки Франції. Ось чому і тепер його твори читають у всіх країнах мільйони людей, яким він допомагає розуміти життя, цінувати правду і боротися за краще майбутнє.
🤓 А Ви знали, що….
✍ Анрі Бейль рано залишившись без матері, виявився під опікою батька й тітки. Але вони його, як він сам пізніше згадував, ніколи не любили, а він відповідав їм взаємністю. Єдиною близькою для нього людиною був дід, Анрі Ганьон, який завжди ставився до нього з теплом і турботою.
✍ Протягом усього життя він не виносив священнослужителів і всіляко їх уникав. Неприязнь ця зародилася ще в дитинстві, коли його примушували читати Біблію.
✍ Оскільки він ретельно приховував свою особистість, за життя він був відомий не як прозаїк, а як автор книг, присвячених італійським пам’яткам. Зараз їх назвали б чимось на зразок путівника, тільки дуже докладного.
✍ У 1800 році Стендаль брав участь у першому поході імператора Наполеона. Після війни він став літератором і написав безліч статей, нарисів і путівників. Причина була проста – так він заробляв собі на життя. Він виявив, що за нариси та публікації газети готові добре платити, і став заробляти саме цим способом. А вже пізніше до нього прийшла тяга складати власні твори.
✍ Стендаль думав про свою професію: “#Письменник не повинен думати про критику, як солдат не повинен думати про госпіталь.”
✍ Через прогресивний сифіліс, яким Стендаль захворів ще в молодості, здоров’я його поступово погіршувався протягом усього життя. Коли йому було дуже погано, щоб писати, він диктував тексти.
✍ Він вільно володів не тільки рідною французькою мовою, а й італійською, та англійською. Більш того, Стендаль опублікував безліч статей в британських газетах і журналах, але встановити їх авторство вдалося лише через сто років після його смерті.
✍ Кумиром Стендаля був знаменитий французький письменник #Мольєр.
✍ Після остаточної поразки Наполеона Стендаль перебрався до Мілана, де й прожив сім років. Перебування в Італії залишило глибокий слід у творчості Стендаля. Він із захопленням вивчав італійське мистецтво, живопис, музику. Ця країна надихнула його на цілу низку творів. Це робота з історії мистецтва «Історія живопису в Італії», «Прогулянки по Риму», новели «Італійські хроніки». Нарешті, Італія дала йому сюжет одного з найбільших його романів «#Пармськиймонастир», який він написав за 52 дні
✍ Сучасники описували письменника, як людину надзвичайно дотепну й веселу. Однак, у важкі роки, коли він перебивався випадковими заробітками, він постійно знаходився в депресії, писав і переписував заповіт, а на полях своїх рукописів малював пістолети.
✍ Найвідоміший твір Стендаля «#Червонеічорне» написаний на основі замітки в розділі кримінальної хроніки в одній з місцевих газет. Роман не був сприйнятий сучасниками Стендаля. Лише невелике коло читачів у Франції та за її межами, серед яких були #Бальзак і #Гете, змогли зрозуміти й високо оцінити цей твір.
✍ В наші дні саме він вважається основоположником жанру «#психологічнийроман».
✍ Словом «#турист» ми зобов’язані Стендалю та його твору «Записки туриста». Саме з цього моменту це слово пішло в маси.
✍ При спогляданні творів мистецтва письменник впадав в ступор, перестаючи помічати навколишнє. Зараз цей психосоматичний розлад називається #синдромомСтендаля.
✍ У той час, коли Стендаль сформулював свої естетичні погляди, європейська проза перебувала під впливом #ВальтераСкотта. Передові письменники вважали за краще неспішне розгортання оповіді з докладною експозицією і розлогими й описами, покликаними занурити читача в місце, де відбувається дія. Рухома, динамічна проза Стендаля випередила свій час. Він сам передбачав, що його зможуть оцінити не раніше 1880 року.
І дійсно, відродження інтересу до Стендаля припало на другу половину XIX століття. Шанувальники Стендаля вивели з його творів цілу #теоріющастя — #бейлізм, який «наказував не упускати жодної можливості насолодитися красою світу, а також жити в очікуванні несподіваного, перебувати в постійній готовності до божественної непередбачуваності».
✍ У заповіті письменник просив написати на могильній плиті епітафію:
Арріго Бейль
Міланець
#ПисавКохавЖив.
Немає коментарів:
Дописати коментар